Захист прав тварин в Україні: як все влаштовано

Останнім часом все частіше з’являються повідомлення про жорстоке поводження з тваринами. Дивлячись на несамовиті фото в інтернеті, ми глибоко співчуваємо і переживаємо. Але чи багато хто з нас хоч що-небудь зробить? Хто або який закон захищає права тварин в Україні?

Охорона тварин в Україні – одна з проблем, чяка вимагає негайних дій. Будь-яке зволікання у вірішенні значної кількості питань цієї проблеми щодня згубно позначається не тільки на самих тварин, а й на людині.
В Україні поки що жорстоке поводження з тваринами не карається настільки суворо, як цього заслуговують шкуродери. Однак відповідальність законом передбача і навіть була посилена. Нижче ми наводимо юридичний мінімум знань для захисту прав тварин в Україні. Особливо ми сподіваємося, що її прочитають и донесуть до своих членів товариства захисту тварин.

Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» є основним регулятором прав тварин в Україні. Саме цим актом щодо тварин заборонено:

• примусово виконувати неприродні дії, які травмують;
• використання пристосувань, які травмують;
• нанесення побоїв, травм з метою примушування виконати будь-які вимоги;
• розведення тварин з генетичними змінами, що спричиняють їм страждання;
• використання тварин в умовах надзвичайних фізіологічних навантажень;
• розведення тварин зі спадково закріпленою агресивністю;
• примус до нападу одних тварин на інших, крім випадків використання мисливських собак для полювання;
• інші дії, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження;
• застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів допінгу.

Хоч всі права тварин і прописані, в більшій мірі вони ніяким чином не підтримуються і не контролюються, і тільки коли гинуть багато тварин, або їх вбивають, тільки тоді хтось щось згадує про тварин. Хоча треба уточнити, що в законодавстві прописані покарання: штрафи і навіть позбавлення волі для кривдника. В Європі тварини мають права, а за виконанням власниками своїх обов’язків стежить не тільки пильний сусід, а й держава. В Україні ж майже відкрито працюють банди шкуродерів, а в деяких районах влада дозволяє собі легалізовувати відстріл безпритульних собак.

“Рух догхантерів – це звичайні шкуродери і садисти, які були у всі часи і таврувалися. Якщо людина починає з тварин, то закінчує людьми, так завжди буває. Нашим волонтерам часто надходять погрози, а нещодавно одного з них побили. При цьому в Україні ратифікована конвенція із захисту тварин, яка не діє. Є закон про жорстоке поводження з тваринами, який не працює. Ми співпрацюємо з патрульної поліцією, яка виїжджає на виклики, пов’язані з тваринами, але в цілому влада на такі речі дивиться буквально крізь пальци. Якщо винуватців і карають, то за пропаганду насильства в мережі, а не за безпосереднє насильство “, – розповідає Олександра Мезинова директор і власник притулку Сіріус.

Крім цього Українська асоціація лікарів ветеринарної медицини дрібних тварин розробила керівництво по роботі з популяціями бездоглядних собак і кішок, щоб їх права були враховані. Суть цього керівництва визначають наступні принципи:

• Створення та прийняття необхідного законодавства та контроль за його виконанням;
• Обов’язкова вакцинація (домашніх і диких тварин), стерилізація бездомних і домашніх тварин;
• Ідентифікація та реєстрація всіх сприйнятливих тварин;
• Поліпшення гігієни навколишнього середовища;
• Створення притулків для бездомних тварин;
• Пропаганда ветеринарних знань з питань профілактики зооантропонозних захворювань, створення серії тематичних передач на телебаченні;
• Створення навчальних програм для підвищення рівня ветеринарних фахівців та інших служб, які працюють з тваринами.

Безумовно, що рішення основних проблем багато в чому залежить від ситуації в кожному конкретному регіоні. Ясно також, що будь-яке окремо взяте відомство не в змозі впоратися з усіма проблемами, що виникають. Успіху можна досягти тільки за допомогою спільних скоординованих зусиль уряду, органів самоврядування, організацій ветеринарної служби.

Висновки

Показниками якості рівня життя суспільства є не тільки стан економіки, розмір споживчого кошика і величина заробітної плати. Одним з найбільш ефективних критеріїв ступеня цивілізованості суспільства, безумовно, є його духовність і гуманізм. Наявність або відсутність цих невід’ємних елементів багато в чому визначає не тільки сьогодення суспільства, але і його майбутнє.

Поряд з питаннями, що стосуються соціальної сфери, показниками гуманності життєдіяльності людини служить його ставлення до тварин. “Велич нації і її моральний прогрес можна оцінити по тому, як вона ставиться до своїх тварин”, – ці слова індійського філософа і політичного діяча М. Ганді можна уявити як епіграф до робіт, присвяченим відродженню ідей гуманізму в суспільстві. Адже, якщо люди не байдужі до потреб тварин, вони ніколи не пройдуть повз проблем і потреб людини.

Автор: Владислав Левченко, колишній працівник зоопарку, екоактивісти, зоозахисники з 10 річним стажем
“Пишу про тварин, їх світ і життя”.

Фото 1, Фото 2, Фото 3.