Головна
Публікації
Притулки для тварин: хто може їх створити та яка їхня роль

Притулки для тварин: хто може їх створити та яка їхня роль

Впродовж останніх років Україна лідирує серед європейських держав за кількістю безпритульних тварин на вулицях міст і сіл. З кожним роком кількість безпритульних тварин в Україні зростає, проте досі не сформовано загальнонаціонального обліку безпритульних тварин. На противагу, 36 міст України вже доєдналися до Проєкту моніторингу чисельності безпритульних тварин, до слова такий проєкт діє у 15 країнах світу.

Так згідно з даними інтерактивної карти Проєкту близько 50 тисяч собак та котів є бездомними і це лише за їхніми підрахунками і лише у 36 містах, а скільки їх може бути насправді по всій країні – про ці цифри можна лише здогадуватись.

На ситуацію з безпритульними тваринами можуть вплинути притулки, де тваринам могли б надавати медичну допомогу, проводили вакцинацію від сказу, щеплення, дегельмінтизацію та шукали б їм люблячих господарів.

Для чого створюють притулок:

Пошук нових власників для тварин, та регулювання їх чисельності гуманними методами. Покращення епізоотичної і епідемічної ситуації відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Хто може створити притулок:

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами.

Тобто законодавець не встановлює якихось обмежень для створення притулків.

Які тварини утримуються у притулку:

Виловлені безпритульні тварини, тварини, вилучені у власників за рішенням суду, а також ті від яких відмовились власники у зв’язку з неможливістю їх утримання.

Притулок має бути:

розташованим не менше ніж 300 м. від житлових будинків та будівель іншого призначення;
мати приймальне відділення;
мати карантинне відділення;
мати ізолятор;
мати місце з утримання тварин;

Передача тварин до притулку:

тварину потрібно зафіксувати в журналі реєстрації надходження тварин;
якщо тварина надійшла не з ветеринарної установи та не має ветеринарних документів, вона поміщається до карантинного відділення на 14 днів;
під час карантинування, тварина обов’язково оглядається спеціалістом ветеринарної медицини, та забезпечується проведення лабораторно-діагностичних досліджень та профілактичних обробок;

Перебування тварин у притулку

догляд за тваринами повинен здійснюватися з забезпеченням належних умов утримання, в тому числі зоотехнічні, зоогігієнічні та ветеринарно-санітарні норми;
щоденно у притулку повинні проводитись: огляд тварин, вольєрів, годування тварин, миття посуду для тварин, миття і дезінфекція вольєрів, місць для вигулу і підсобних приміщень, а також вигул тварин, які потребують соціалізації та психологічної реабілітації;
в залежності від віку, маси тіла та наявності тих чи інших захворювань має встановлюватись відповідний раціон для тварини;

Проведення евтаназії:

Можливе лише за умови виявлення у тварини особливо небезпечних інфекційних хвороб, тяжких травм та каліцтв, несумісних з життям, невиліковних хвороб або наявності інших підстав для її проведення.

Право проводити евтаназію має лише лікар ветеринарної медицини, як виняток, інша компетентна особа – при надзвичайних або екстремальних випадках, передбачених законодавством ситуаціях, коли необхідно покласти край стражданням тварини.

Інше:

1. Ви можете тимчасово передати Вашу тварину до притулку на договірних засадах.

2. Якщо фізична чи юридична особа виявила бажання отримати тварину з притулку додому або на підприємство, укладається договір про передачу прав на тварину або інший документ про утримання тварини.

3. Якщо Ви загубили Вашу тварину, та знайшли її у притулку, останній має право на відшкодування витрат, що були понесені ним для покриття витрат на утримання Вашої тварини.

4. Тварини можуть повертатися у ареал перебування, для чого обов’язково піддаються комплексу ветеринарних лікувально-профілактичних заходів, та після проходження карантинного періоду направляються на кастрацію. Після кастрації, такі тварини перетримуються не менше 7 днів у притулку, ідентифікуються та за умови відсутності інфекційних та інших інвазійних захворювань, що підтверджується ветеринарними документами відпускаються на волю.

Основні нормативні документи, які регулюють питання: