Ведмежа послуга, або чому не завжди потрібно рятувати птахів із замерзлих водойм

З початком зими та заморозків почастішали випадки, коли люди звертаються до представників зоопарків та рятувальників, аби ті негайно приїхали на водойму та врятували птахів, які ніби-то там замерзають.

Луцький зоопарк на своїй сторінці у Фейсбук розповів, чому “рятувати” тварин і відправляти їх до зоопарку не завжди добре.

 – йдеться у повідомленні. 

“6 грудня чимало громадян “рятували” лебедів. Увесь ранок “небайдужі” розривали телефони зоопарку та його керівника із вимогами “забрати лебедя” з двох різних локацій (водойми у Теремно та районі вулиці Ковельської). Їм довго і по поличках розкладали інформацію, яку просто і легко можна знайти у всесвітній павутині на тему, чому не можна та не треба із настанням холодів забирати із відкритих водойм пернатих. Роз’яснювальна робота дала результат – “доброчинці” додзвонилися до надзвичайників і таки змусили їх одягнути гідрокостюми, взяти необхідне спорядження та техніку й відловити птахів, яких у подальшому доправили до зоопарку. Як наслідок цього шантажу – нині абсолютно здорові особини – на карантині, у закритому приміщенні. Бо не можемо без такого заходу долучити їх до пернатих на нашій водоймі. І щиро сподіваємося, що коли ми врешті їх у нас випустимо, то з зоопарківського ставочка ті птахи полетять вести звичний для них спосіб життя”

Отож, зоопарк подав рекомендації від Українського товариства охорони птахів: 

Фахівці наголошують, що кліматичні зміни вже даються взнаки, зими стали тепліші. А оскільки лебеді належать не до мігруючих видів птахів (тих, які відлітають наприкінці літа – на початку осені далеко на південь), а до кочових, то далеко вони не втікають, лише протягом холодного сезону переміщуються на певні відстані в пошуку місця, придатного для тимчасового перебування.

Ви бачите, яка цьогоріч зима? Тож, відповідно, лебеді невеликими групами, парами чи поодиноко перебувають на незамерзлих поки що водоймах. Коли настають холоди і ці водойми вкриваються кригою, вони шукають інші – не замерзлі. І це є нормою.

Окрім того, існує питання сприйняття холоду. У птахів температура тіла – вища за 40 градусів, тобто вони відчувають холод зовсім інакше, ніж ми. Фактично їм взагалі не зимно навіть при мінусовій температурі. Варто також нагадати про момент специфічного кровообігу у птахів, який є відмінним від нашого. Це дає змогу зовсім не мерзнути в ноги навіть за сильного морозу та дозволяє покійно сидіти на кризі, не відчуваючи дискомфорту.

Отже, птахам взимку холод не страшний – складніше їм перенести голод. У пошуках корму лебеді, власне, і кочують. Якщо птахи, які зараз є у нашому регіоні, здорові – вони подадуться геть, тільки-но водойма замерзне і добути корм не буде змоги. А саме ті, хто їх годував і селфився влітку-восени, відповідальні за те, що птахи не шукали поживи, а отримували її з людських рук і відповідно, не переміщувалися. Ваші безвідповідальність та бажання розважитися спровокували те, що птахи не відлетіли.

Найгірше, що можна зробити нині, – це годувати їх зараз, коли вони самі можуть знаходити поживу. Особливо не варто годувати лебедів увесь час хлібом, який не приносить їм жодної користі. Власне, зайва вага через харчування хлібобулочними виробами, – теж одна з причин, чому птахи не літають, а залишаються на місцях. Не намагайтеся також їх спіймати, щоб перетримати в хліві. Це – точно не любов і турбота про них.

Лебеді-шипуни зазвичай добре переносять холод, тому можуть тривалий час перебувати без активного руху. Птах просто сидить на кризі чи березі, підібгавши під себе лапи — так він економить енергію. Необхідність підгодовувати птахів для порятунку виникає тільки за різкого зниження температури — мінус 15°С і нижче, а також за наявності в птахів фізичних ушкоджень чи травм. Наприклад, якщо на голові в лебедя іній чи бурульки, то він хворий і його варто відловити, помістити в тепле приміщення, посилено годувати та лікувати.

Якщо ви все-таки дуже вперті, то годувати птахів на місці можна зерном кукурудзи, пшениці. Як варіант – розбийте кригу, щоб водойма була відкритою і лебідь міг сам здобути собі корм.

Варто знати:

• зоопарк не має необхідного для виходу та роботи на воді оснащення. Водолазів у штаті – теж. Тож працівники зоо можуть лише прийняти звірів чи птахів, але аж ніяк не ловити їх;
• працівники не мають жодної змоги виїздити за межі підприємства на вимоги забрати звіра чи птаха через відсутність як транспорту, так і людей (бо в усіх штатних працівників є певні обов’язки до виконання протягом дня);
• якщо виловлювати особину з дикої природи (особливо повну сил і здорову), вона буде захищатися, а отже, є ризик саме через такий “порятунок” завдати їй травм, які можуть призвести і до інвалідності. Окрім того, лебідь – агресивний, тож здорова особина може травмувати і самого рятівника;
• збільшення на території зоопарку особин будь-якого виду додає роботи працівникам (а до розв’язання проблеми, крім, власне, доглядачів, долучаються директор, ветеринар, завскладу, екскурсовод і т.д.). Коли це дійсно тварина, якій необхідна допомога, це хоч виправдано. Але як реагувати, коли порятунок – лише примха? Адже аби отримувати цих особин, треба будувати вольєри, розширювати штат, територію – попри розуміння, що так не має бути.